Кодеин Purple Drank Минеральные Воды

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Ай, бро! Слушай, у меня была такая история, шопотом расскажу, как я купила закладки и отправилась в кино обдолбаной. Так, забей, это чистая правда!

Знаешь, у меня хрусты были тогда крутые, поэтому я смогла прямо так, наживо, купить кодеин. Сначала был дип, потом явка, и все дела, братан. На деле, все смотрелось просто: ты звонишь и уточняешь пароль, потом забираешь пакет. Шило я даже сам не видела, но знаю, что вот таким школьникам они кому-то ломают.

Ну и вот мы с друзьями прикупились, а потом решили в кино сходить. Чуйка у меня всегда была надежная, я почувствовала, что все будет офигенно. Вроде была неделя кинофестиваля, и мы выбрали одну из сеансов. Пока мы отучились на промокашке, дип уже начал накатывать, и я почувствовала, как все вокруг меня начало меняться. Круто, да?

Мы подошли к кино, и я прямо в темноте нашла свое место. Села на кресло, откинула голову назад, и фильм начался.

Но вскоре я забыла, о чем этот фильм.

Мои глаза стали такими, как будто в них зажгли огонь. Всякие паттерны начали танцевать на экране и соединяться с моими мыслями. Я забыла, что я в кинотеатре и что нужно смотреть фильм. Вот так вот, сидела и наслаждалась метафизическим опытом.

В какой-то момент, кто-то из моих друзей кивнул мне, и я поняла, что пора и нам уходить. Когда я наконец повернулась к выходу, все вокруг начало вращаться и дрожать. Мне показалось, что я на невидимом пароме переплываю через море.

"Б***, а куда ты идешь?" - услышала я голос своего друга. Я его совсем не узнала.

На улице ветер гулял, и он казался мне призраком. Я шла вперед, буквально плывя по воздуху. Когда-то давно я видела шумеров, как они плавали в ритме музыки. Их музыка звучала и сейчас, словно в моей голове. Мир словно расплывался и собирался вновь, создавая свои собственные законы.

А потом я вдруг осознала, что все это не может длиться вечно. Это было слишком сильно, и я поняла, что надо вернуться. Хотя честно, я чувствовала, что сейчас разорвется на миллион осколков и забросает меня во все стороны.

Потом я проснулась в своей комнате.

Вечером я пересмотрела фильм и поняла, что он был божественный. Просто я и сама тогда была не в себе. Наверное, это было самое странное кино, которое я видела в жизни.